Голодомор...Пам'ятаємо...
То був такий державний злочин –
Здригнулась навіть мертва Кафа,
Мерцями всіялося поле,
Ні хрестика і ні могили –
То був такий навмисний голод…
Мертвим болить! Без віри в це немає людини. Як немає її без пам’яті, без відчуття свого роду, без отих вічних, як світ, заповідей: не убий, не вкради, не чини зла ближньому, шануй свою віру, батька свого і матір свою. Ще одну гірку істину не можна забути нам, оцінюючи віддалені наслідки голодомору. В могилу, де лежать 7,5 мільйонів українських селян, лежать найкращі. Гинули працьовиті, самостійні хазяї, яких звинувачували у куркульському саботажі. Лягли в сиру землю непокірні нащадки козацькі, які не могли змиритися зі сваволею влади.
Сьогодні запалімо Свічку Пам’яті. Їм – неоплаканим і не відспіваним... Їм – похованим без труни й молитви... позбавлених могили й шани ...
Нехай кожен із нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню — частинки вічного. А світло свічок хай буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою.